Основна характеристика регіону
Основні характеристики регіону
Житомирська область
Жито́мирська о́бласть — область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Республікою Білорусь, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром є м. Житомир
Складається з 23 районів. Має 5 міст обласного значення — Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Новоград-Волинський; 6 міст районного значення — Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль; 43 селища міського типу; 1619 сіл.
Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах Лісостепу.
Рельєф
Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області знаходиться Словечансько-Овруцький кряж із найвищою точкою 316 м над рівнем моря, крім того на території області є Білокоровицько-Топильнянський та Озерянський кряжі.
Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га (2007).
Водоймища
Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші за довжиною річки в межах області: Тетерів — 247 км, Случ (притока Горині) — 194 км, Ірпінь — 174 км, Уж — 159 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть.
Корисні копалини
Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади габро, гранітів, лабрадоритів . Присутні також рідкісноземельні елементи — ванадій, скандій, гафній, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У межах Іршанського титанорудного району видобувають ільменіт (оксид титану). Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси, добре полірується. В області видобувається кольоровий напівдорогоцінний камінь — берил, топаз, кварц з подальшою його обробкою та виготовленням ювелірних виробів.
Родовища корисних копалин:
• Головинське родовище лабрадориту
• Ємельянівське родовище граніту
• Коростенське родовище граніту
• Коростишівське родовище граніту
• Лезниківське родовище граніту
• Іршанський титанорудний район
• Миропільське граніто-гнейсове родовище
• Малотокарівське родовище польового шпату
• Федорівське титан-апатитове родовище.
Клімат
Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня ~ 10 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна кількість опадів на півночі ~ 600мм, а на півдні ~ 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі.
Природно-заповідний фонд
На території області існує понад 100 об'єктів і територій ПЗФ, у тому числі 10 заказників загально-державного значення, 95 заказники місцевого значення, а також близько 100 пам'яток природи, 24 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва та 4 дендропарки.Центральним об'єктом ПЗФ Житомирщини є Поліський природний заповідник, створений 1968 року на півночі області на території Овруцького району. Площа заповідника сягає майже 20 тис. га. Заповідник засновано з метою збереження типових природних комплексів Полісся, охорони реліктових і ендемічних рослин і тварин та відтворення і збагачення природних лісів Полісся.
Історія
100 тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди. До найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на річці Тетерів та стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинець Овруцького і Колодяжне — Романівського районів. Люди тут жили первісними родами і займалися переважно мисливством.
Пам'ятки трипільської культури виявлені на території сіл Троянова Житомирського, Райки Бердичівського, Поволоч Попільнянського районів та в інших місцях. Пам'ятки епох міді і бронзи знайдені в Романівський і Житомирському районах, на околицях Житомира.
У 5-7 століттях нової ери територія області була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ — древлянами, центральна частина і південь — полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).
У ранньофеодальний період (11 — початок 12 сторіччя) сучасна територія Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві) древньоруської східнослов'янської держави — Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І. П. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу.
У другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників. У 1350—1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.
У 14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу — Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).
За результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир.
Починаючи від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією із економічно відсталих земель.
У селі Сушки Коростенського Житомирської області району на вулиці Рудня відбувся останій бій бійців УПА проти військ НКВС на Житомирщині. У Сушках було встановлено спеціальний пам'ятний знак на честь загиблих повстанців «сотні Романа». Розпочавшись вночі, бій тривав майже 10 годин. Московські карателі були здивовані незламністю бійців Української повстанської армії, адже їх було у сотні разів менше. Та для українців цей нерівний бій завершився трагічно.
Населення
Чисельність наявного населення станом на 1 січня 2011 року — 1279 тис. осіб (2,8% від населення України), в тому числі міського населення — 741,2 тис. осіб, сільського — 537,8 тис. осіб.
Економіка та промисловість
Протягом 11 місяців 2007 року обсяги промислового виробництва проти минулорічного зросли на 9,3%, що більше ніж передбачено програмою на 2007 рік на 4,3 процентних пункти.
Позитивна динаміка розвитку промисловості утримується за рахунок високих темпів приросту виробництва у:
• машинобудуванні (+22,3%, за програмою +3%),
• хімічній (+17,8%, за програмою +5,5%),
• добувній промисловості (+16,9,%, за програмою +10,6%),
• целюлозно-паперовому виробництві (+24,8%, за програмою +6,5%),
• оброблені деревини та виробництві виробів з неї (+12,1%, за програмою +6%),
• виробництві неметалевої мінеральної продукції (+10,2%, за програмою +2,5%)
• та харчовій промисловості (+6,0%, за програмою +3%).
Не зважаючи на сезонне скорочення виробництва, зберігається позитивна тенденція в харчовій промисловості, де за підсумками 11 місяців приріст становить 6,0%.
Приріст обсягів виробництва у галузі забезпечено за рахунок збільшення випуску круп'яних, кондитерських та ковбасних виробів.
У машинобудуванні зберігаються позитивні тенденції розвитку виробництва за рахунок збільшенням обсягів виготовлення машин та устаткування сільськогосподарського призначення, верстатів з оброблення металів та вузлів для хімічного устаткування.
В хімічній промисловості нарощування обсягів виробництва відбулося за рахунок випуску фарби та лаків на основі полімерів та лікарських препаратів.
Зростання темпів виробництва неметалевих мінеральних виробів забезпечене збільшенням випуску збірних бетонних та залізобетонних виробів для будівництва, лабораторного посуду із скла, ємностей для харчових продуктів та цегли керамічної.
Утримуються позитивні тенденції розвитку добувної промисловості (+16,9%).Приріст забезпечено за рахунок нарощування обсягів видобування піску, гальки, гравію, щебеню та каменю для будівництва.
Нестабільним виявився цей рік для легкої промисловості. За підсумками 11 місяців обсяги виробництва у галузі зменшились на 1,6% до минулорічного показника. Головною причиною такого становища стало зменшення виробництва лляних тканин, жіночих костюмів та одягу для дітей.
Промисловість у районах і містах
Зростання обсягів промислового виробництва відбулося у 14 районах та усіх містах обласного підпорядкування. Найбільший приріст забезпечено у Житомирському, Ємільчинському, Новоград-Волинському, Овруцькому, Радомишльському, Романівському, Ружинському і Червоноармійському районах, а серед міст — у Коростені, Малині та Новограді-Волинському.
Транспорт
Область характеризується високим рівнем розвитку залізничного транспорту.
З початку 2007 року перевезено вантажним транспортом: 18,3 млн. тонн вантажів, що на 16,6% більше за минулорічний показник. Вантажообіг зріс на 32% і становить 3524,3 млн. тонно-кілометрів.
На залізниці пасажирські перевезення з початку року скоротились на 2,3% проти минулорічного періоду і склали 9,1 млн. чоловік. Пасажирообіг зріс на 2,1% і становив 1066,6 млн. пасажиро-кілометрів.
В свою чергу автотранспортом перевезено 74,1 млн. пасажирів, що на 12,3% перевищує аналогічний показник минулого року. Зростання пасажирообігу становить 15,5% і досягло 983,6 млн. пасажиро-кілометрів.
Залізниці перетинають територію області головним чином у широтному напрямі, що обумовлено розташуванням області між промисловим Донбасом і Придніпров'ям та менш промислово розвинутими західними областями України.
Найваживіші залізничні магістралі: Санкт-Петербург — Одеса, Ужгород — Харків, Київ — Берлін, Сімферополь — Варшава.
Через місто проходять автошляхи Мінськ — Ізмаїл, Біла Церква — Кременець.
Соціальна інфраструктура
В Житомирській області розвинута соціальна інфраструктура. До послуг населення розгалужена мережа об'єктів роздрібної торгівлі — понад 4 тис., близько 1 тис. підприємств громадського харчування, понад 600 юридичних та 1,5 тис. фізичних осіб-об'єктів служби побуту, 1152 клубних установи, 953 масових бібліотек, 2 театри, філармонія, 32 дитячі музичні, 6 художніх та 3 школи мистецтв, 4 парки культури і відпочинку, 4 державні і 43 музеї на громадських засадах.
В області працює 25 вищих навчальних закладів, 931 державна та 6 приватних школи, 4 гімназії, 2 ліцеї.
Уродженці
• Сергій Корольов — радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор.
• Леся Українка — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
• Володимир Короленко — російський та український письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч.
• Олег Ольжич — український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.
• Стецюк Яків Нестерович — український письменник родом з Житомирщини; з 1945 працює у Львові.
• Святослав Ріхтер — радянський піаніст німецького походження.
• Штаркман Наум Львович — радянський піаніст і педагог, заслужений артист РРФСР, Народний артист Росії.
• Лятошинський Борис Миколайович — український композитор, диригент і педагог, вважається одним з основоположників модерного напрямку в українській музиці.
• Стецюк Олександр Михайлович — український композитор, диригент, педагог, заслужений діяч мистецтв України.
• Сергій Жуков — російський композитор, заслужений діяч мистецтв Росії.
• Сергій Ярунський — сучасний український композитор, диригент, філософ.
• Медвідь В'ячеслав Григорович — український письменник-прозаїк.
• Римар Петро Олексійович — український архітектор
• Фещенко-Чопівський Іван — вчений-металург, громадський і політичний діяч, міністр Центральної Ради та Директорії.
• Дідух Леонід Дмитрович — вчений в галузі фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
• Пелех Юрій Володимирович — український вчений, засновник і розробник нового напряму педагогічної науки – аксіопедагогіка, доктор педагогічних наук, професор.
• Литвин Володимир Михайлович - український політик, Голова Верховної Ради України
Уродженці Житомира та Житомирської області, які проживають, працюють або навчаються в інших регіонах України, об'єднані у Міжнародну громадську організацію «Земляцтво житомирян».